Як виховати в дітях чесність

​

Порада 1. Вірте вашій дитині

    Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обдурять не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите.

Порада 2. Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна

    Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один – одному.

Порада 3. Не створюйте ситуації для обману

    Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду.

Порада 4. Не вчиняйте принизливих допитів
Порада 5. Винагороджуйте правдивість

    Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ».

Порада 6. Показуйте приклад чесності

    Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома? За своєю природою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі. Спочатку - провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.

 

Як ми це робимо ?

    Найтиповіший спосіб - поставити дитину в ситуацію, коли їй потрібно вигадувати, придумувати казки для батьків. Можливо, у дитини великі неприємності, такі, що одному не справитися? Чому вона про це не говорить? Можливо, не моє надії на ваше розуміння, допомогу? Соромиться? Не довіряє? Боїться? Вона буде шукати допомоги в іншому місці? А чи знайде? А якщо знайде – то яку ? Як видно, дитяча брехня небезпечна не тільки тим, що вас вводить в оману, а й тим, що дитина відсторонюється від вас! А це свідчення того, що дитина сумнівається у вашій безумовній любові!

 

Дитина чесна зі своїми батьками тільки тоді, коли:

 

 

1.    Довіряє їм;
2.    Не боїться їх гніву чи осуду;
3.    Впевнена, щоб не сталося його не принизять як особистість;
4.    Обговорювати будуть не її, а вчинок, який потрібно виправити;
5.    Допоможуть, підтримають, коли їй погано;
6.    Дитина твердо знає, що ви на її боці;
7.    Впевнена, якщо накажуть, то мудро, справедливо, в дітей, взагалі, сильно розвинено почуття справедливості, вони зневажають тих, хто її не проявляє - і деспотів, і занадто м’яких.

    Маленька брехня, помножуючись, породжує велику недовіру. Із зникненням довіри, повільно руйнується бузумовна любов! Дитина розуміє: є умови за яких мене будуть любити. Любов для неї стає іншою - обумовленою.

Якщо ви спіймали свою дитину на брехні, не поспішайте її звинувачувати. Запитайте себе : «Чому вона не каже мені правду?» А що погляньте на дитину як у дзеркало. Що посієш – те й пожнеш!

    Далі перераховані ознаки того, що дитина говорить вам неправду. Але ще раз вам нагадуємо, що це не причина її звинувачувати. Це причина задуматися : в які умови ви ставите свою любов? Що потрібно зробити, щоб повернутися первинної, безумовної любові?

    Отже, вас повинно насторожити, якщо дитина, розповідаючи щось, або відповідаючи на ваше запитання:
 

1.    Намагається не дивитися вам в очі
2.    Починаючи щось говорити, підносить руку до роту, в малят цей жест явний, у старших менш виразний- торкається
3.    Потирає очі
4.    Часто покашлює під час розмови
5.    Потирає підборіддя, виски
6.    Несвідомо торкається носа
7.    Посмикує мочку вуха
8.    Почісує шию, відтягує комірець
9.    Тримає руки в карманах, бажаючи щось приховати.

    Ознаки, за якими визначається, що батьки говорять неправду, перераховувати взагалі не потрібно. Не хочеться вас лякати, але діти це завжди прекрасно відчувають!
 

Ще не дорослий, але вже не дитина

​

    Найважливіший психологічний процес юнацького віку – становлення самосвідомості та образу «Я». Стан підлітка вирізняється протиріччям – він ще не дорослий, але вже не дитина. До нього висувають нові вимоги, демонструють інше ставлення. Усе це разом актуалізує питання: «Хто я?»
    З розвитком інтелектуальних рис у підлітків виникає непереборне бажання філософувати, теоретизувати. Вони готові годинами вести суперечки про абстрактні речі, про які нічого не знають.
    Часто такі «порожні» розмови дратують дорослих. Але психологічно абстрактні міркування підлітків так само корисні, як безкінечні «чому?» дошкільника. Це нова стадія розвитку інтелекту, коли абстрактна можливість здається більш цікавою та важливою, ніж навколишня реальність.
    У ранній юності відбувається ще одна знаменна подія – відкриття свого внутрішнього світу. У своїх творах підліток розшируює палітру почуттів, що змушує замислитися про місце та стан свого «Я».
    Відкриття свого внутрішнього світу – дуже важлива і хвилююча подія. Підліток усвідомлює себе неповторним, унікальним. І разом з тим, боячись, що його не зрозуміють, висміють, починає триматись осторонь людей. Його часто охоплює почуття самотності.
    Велике значення в цьому віці має зовнішність. Важливою проблемою є ожиріння та надлишкова вага. Багато прикрощів викликає проблемна шкіра. У хлопців частим джерелом тривоги є недостатній, на їхню думку, зріст. І коли підліток проводить багато часу перед дзеркалом, то найчастіше це не через самозадоволення, а через відчуття тривоги. Яскраве вбрання – засіб отримати підтвердження, що побоювання марні.
    І ще одна особливість цього віку – усвідомлення смерті. Думка про неминучість смерті викликає в багатьох старшокласників розгубленість і страх. Деякі педагоги вважають, що чим менше підлітки замислюються про сумні речі, тим краще для них. Але саме відмова від дитячої мрії та прийняття неминучості смерті змушує людину серйозно замислитися про сенс життя.
    Становлення особистості передбачає також становлення відносно сталого образу «Я», тобто цілісного уявлення про себе. Образ «Я» - складне психологічне явище, що зводиться не до простого усвідомлення своїх рис. Запитання «Хто я такий?» означає не стільки самоопис, скльки самовизначення. «Ким я можу і повинен стати, які мої можливості та перспективи, що я зробив і ще можу зробити в житті?» - на ці запитання складно відповісти об’єктивно, тому що кожна людина «конструює» себе по-різному. А завдання педагогів – допомогти в цьому, а в деяких випадках – просто не заважати.