Дитиною вважається кожна людська особа до досягнення нею 18-ти років. В різні епохи неоднаково дивилися на виховання і догляд за дітьми. Тільки у 17-18 ст. на дітей, нарешті, починають звертати увагу – шиють дитячий одяг, створюють дитячі іграшки, пишуть дитячі книги, дитячі пісні та музику. “А хіба раніше діти не мали одягу, іграшок? – спитаєте ви”. Не мали. Дитина носила довгу сорочку, а коли виростала – одяг, як у дорослих. У середньовічній Німеччині слово дитина було синонімом слова “дурень”. Знаємо, що дітям було нелегко, не було законів, які б оберігали їхнє життя. Тільки у 1924 р. у м. Женеві було прийнято Декларацію прав дитини. А у 1959 р. розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини. 1989 р. у Ною-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991 р. Україна приєдналася до Конвенції.
В 1993 р. в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей. Згідно з Конвенцією Україна у квітні  2001 р. прийняла Закон про охорону дитинства. Дитина потребує особливої охорони і піклування як до, так і після народження.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості батьки не намагалися розвивати в дитині, головне - будувати виховання на любові.

​

Ключ до розуміння себе

​

     Період ранньої юності – це період значних емоційних, інтелектуальних і моральних змін. Емоційне життя старшого школяра стає більш насиченим. Свою свідомість і пізнення юнак звертає вглиб себе і вчиться розуміти самого себе. Одночасно відбувається розвиток оцінних здібностей, спрямованих на розуміння людини, її емоційного життя.
     Живучи багатим емоційним життям і спостерігаючи його виявлення в однолітків, зіставляючи оцінки, які дають люди своєму оточенню, перебуваючи під впливом емоційного стану,школяр свідомо уявляє собі можливу суб’єктивність людських суджень. Він починає розуміти, що може помилятися в людях і в своїх оцінках. Цей важливий момент у розвитку оцінних здібностей можна назвати критичним. Він свідчить про те, що особистість починає підніматися на більш високий ступінь, для якого характерним є вміння бачити співрозмовника не тільки в рожевому аби чорному світлі, а й в усій складності та розмаїтті відтінків.